Історія справи

Постанова ВСУ від 11.03.2026 року у справі №908/1913/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2026 року

м. Київ

cправа № 908/1913/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бакуліна С.В. головуючий (доповідач), Кібенко О.Р., Студенець В.І.,

за участю секретаря судового засідання - Федорченка В.М.,

представників:

позивача - Омеляна О.О.,

відповідача - Димової О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

на постанову від 22.12.2025 та додаткову постанову від 21.01.2026 Центрального апеляційного господарського суду (головуючий - Іванов О.Г., судді - Верхогляд Т.А., Чередко А.Є.), рішення Господарського суду Запорізької області від 07.11.2024 (суддя Давиденко І.В.) в частині стягнення з відповідача вартості товару на суму 143 476,32 грн

у справі №908/1913/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СП ТАТА ГРУП"

до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька АЕС" Запорізька область

про стягнення 3 374 596,66 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "СП ТАТА ГРУП" (далі також ТОВ "СП ТАТА ГРУП") звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька АЕС" (далі також АТ "НАЕК "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька АЕС") про стягнення заборгованості в розмірі 3 374 596,66 грн за договором поставки товару №53-121-01-21-11024 від 29.12.2021, що складається з: 2 448 612,42 грн - основного боргу, 170 129,81 грн - 3% річних, 755 854,43 грн - інфляційних втрат.

2. Позов обґрунтовано порушенням відповідачем своїх зобов`язань за договором щодо оплати поставленого товару.

Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій.

3. Між ТОВ СП ТАТА ГРУП (Постачальник) та ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька АЕС" (покупець, правонаступником якого є АТ "НАЕК "Енергоатом") укладено договір поставки товару №53-121-01-21-11024 від 29.12.2021 (договір).

4. За умовами пункту 1.1 договору, постачальник зобов`язався поставити, а відповідач прийняти й оплатити товар відповідно до переліку на загальну суму 2 534 244,78 грн з ПДВ.

5. Строком поставки товару в пункті 1.2 договору сторони визначили грудень 2021.

6. Пунктом 3.1 договору сторонами визначено, що вартість товару за договором складає 2 111 870,65 грн, крім того ПДВ 421 784,25 грн, разом з ПДВ 2 534 244,78 грн.

7. За умовами пункту 3.2 договору поставки оплата за товар здійснюється протягом 60 (шестидесяти) календарних днів з дати поставки повного обсягу товару, визначеного в пункті 1.1 договору, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

8. Оплата покупцем частини вартості продукції у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) у встановлених Податковим кодексом України випадках та порядку (пункт 3.3 договору).

9. Згідно з пунктом 4.1 договору поставки, поставка товару відбувається відповідно до Правил Інкотермс 2010 на умовах DDP ВП Запорізька АЕС: 71504, Україна, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Комунальна, 6, комори ТЦ ВП Запорізька АЕС.

10. Поставка товару відбувається у строк згідно з пунктом 1.2 договору (пункт 4.2 договору).

11. У пункті 7.1 договору поставки передбачено, що у випадку неналежного виконання або невиконання сторонами зобов`язань за договором сторони несуть майнову відповідальність відповідно до діючого законодавства України.

12. Суди встановили, що на виконання умов договору поставки, постачальник поставив, а покупець прийняв, в межах обумовленої умовами договору поставки суми, товар на загальну суму 2 448 612,42 грн з ПДВ, що підтверджується видатковими накладними №119332 від 30.12.2021 на суму 1 962 443,16 грн, №19387 від 31.12.2021 на суму 342 692,94 грн, №3219 від 23.05.2022 на суму 143 476,32 грн.

13. Видаткові накладні підписані представниками без будь-яких зауважень та скріплені печатками підприємств.

14. Крім того, на виконання умов договору на поставлений за видатковими накладними товар постачальником були складені відповідні податкові накладні, які були зареєстровані в ЄРПН, про що свідчать відповідні квитанції.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції.

15. Господарський суд Запорізької області рішенням від 07.11.2024 у справі №908/1913/24, яке було залишено без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 22.12.2025, позов задовольнив частково. Стягнув з АТ "НАЕК "Енергоатом" на користь ТОВ "СП ТАТА ГРУП" 2 448 612,42 грн основного боргу, 142 791 грн 3% річних, 424 028,12 грн втрат від інфляції. Стягнув з АТ "НАЕК "Енергоатом" на користь ТОВ "СП ТАТА ГРУП" 45 231,47 грн витрат зі сплати судового збору. В іншій частині позову - відмовив.

16. Рішення місцевого господарського суду, з яким погодився суд апеляційної інстанції, мотивовано таким:

- на виконання умов договору, позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 2 448 612,42 грн, що підтверджується видатковими накладними №119332 від 30.12.2021 на суму 1 962 443,16 грн, №19387 від 31.12.2021 на суму 342 692,94 грн, №3219 від 23.05.2022 на суму 143 476,32 грн;

-матеріали справи не містять доказів сплати покупцем на користь постачальника вартості поставленого товару в сумі 2 448 612,42 грн;

- судом першої інстанції досліджено оригінал видаткової накладної №3219 від 23.05.2022 та встановлено, що вона містить підпис та печатку підприємства, які співпадають з підписом та печаткою на інших видаткових накладних та не викликають сумніву. Сторонами також не оскаржується справжність відтиску печатки підприємства відповідача на ній;

- матеріали справи не містять належних та допустимих доказів в підтвердження фактів протиправності використання печатки відповідача чи доказів її втрати, або іншого вибуття її у спірний період з відання цієї юридичної особи. Так само і не надано доказів звернення до правоохоронних органів, у зв`язку із втратою чи викраденням печатки;

- згідно з поясненнями обох сторін у засіданні поставка за видатковою накладною №3219 від 23.05.2022 була здійснена вже у період окупації м.Енергодар до Кризового центру, який було розташовано в м.Запоріжжя, вул.Шенвізьська, 2. Підписуючи видаткову накладну №3219 від 23.05.2022, засвідчену печаткою відповідача, у її змісті відсутні претензії по якості і кількості товару, зокрема і щодо місця виконання договору.

17. Центральний апеляційний господарський суд додатковою постановою від 21.01.2026 вимогу представника ТОВ "СП ТАТА ГРУП" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі №908/1913/24 в апеляційній інстанції - задовольнив. Стягнув з АТ "НАЕК "Енергоатом" на користь ТОВ "СП ТАТА ГРУП" 7 000,00 грн.

18. Апеляційний суд зазначив, що здійснивши аналіз матеріалів справи і доказів понесення витрат позивача на правову допомогу, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, вважає необхідним стягнути з відповідача 7 000,00 грн в трат, понесених позивачем в суді апеляційної інстанції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування. Доводи іншої сторони.

19. АТ "НАЕК "Енергоатом" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить: скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 05.11.2024 у справі №908/1913/24 в частині стягнення з АТ "НАЕК "Енергоатом" вартості товару за видатковою накладною №3219 від 23.05.2022 на суму 143 476,32 грн; скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.12.2025 в частині стягнення з АТ "НАЕК "Енергоатом" вартості товару за видатковою накладною №3219 від 23.05.2022 на суму 143 476,32 грн; ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні вимоги щодо стягнення з АТ "НАЕК "Енергоатом" вартості товару за видатковою накладною №3219 від 23.05.2022 на суму 143 476,32 грн; скасувати додаткову постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.01.2026 щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу та ухвалити нове рішення, зменшивши стягнуту з АТ "НАЕК "Енергоатом" суму витрат на професійну правничу допомогу до 3 000 грн; стягнути з ТОВ "СП Тата Груп" на користь АТ "НАЕК "Енергоатом" сплачений судовий збір за подання касаційної скарги.

20. Підставою касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанцій у цій справі скаржник вважає наявність випадку, передбаченого пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), зазначаючи про неврахування висновків Верховного Суду, викладених в постановах: у справі №910/9680/23 та у справі №908/1162/23, щодо застосування статті 13 Закону "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України"; від 02.03.2023 у справі №909/595/21 (абз. 7.13-7.15, 7.25, 7.28) стосовно застосування статей 629 664 Цивільного кодексу України; від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19, щодо принципу справедливості, пропорційності та верховенства права.

21. АТ "НАЕК "Енергоатом" у касаційній скарзі зазначає таке:

- позивач з 03.02.2022 не мав права здійснювати постачання товару на окуповану територію, а відповідач, у свою чергу, оплачувати вказаний товар. Аналогічні правові позиції викладені Верховним Судом у справах №910/9680/23, №908/1162/23 у подібних правовідносинах;

- враховуючи нікчемність правочину щодо поставки запчастин за накладною від 23.05.2022 №3219 на суму 143 476,32 грн, суди допустили порушення в застосуванні норм права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду;

- суди першої та апеляційної інстанцій під час прийняття рішень, що оскаржуються, встановили факт відсутності додаткової угоди щодо зміни місця постачання товару, визначивши в той самий час, що постачальник належним чином виконав свої зобов`язання з поставки товару та їм кореспондує обов`язок покупця сплатити вартість отриманого товару, в тому числі і того, який був поставлений на умовах, які не зафіксовані сторонами договору. Таким чином, враховуючи відсутність домовленості сторін щодо зміни місця поставки запчастин за накладною від 23.05.2022 №3219 на суму 143 476,32 грн, суди допустили порушення в застосуванні норм права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду;

- у додатковій постанові від 21.01.2026 суд апеляційної інстанції, навівши норми ГПК, практику Верховного Суду та Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), зазначив таке: "Договором визначено суму гонорару саме у фіксований спосіб - 7 000,00 грн, позивач не зобов`язаний посилатися на час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг)… Здійснивши аналіз матеріалів справи і доказів понесення витрат позивача на правову допомогу, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення вимоги позивача та вважає необхідним стягнути з відповідача 7 000,00 грн понесених позивачем витрат в суді апеляційної інстанції.". Скаржник вважає, що вказаний висновок суду суперечить наведеним самим же судом в мотивувальній частині додаткової постанови висновкам Верхового Суду, наведеним, зокрема, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19, де висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг;

- апеляційний суд не надав оцінки запереченням відповідача щодо того, що підготовка та подання відзиву на апеляційну скаргу вартістю 6 000,00 грн є неспівмірною з обсягом наданої послуги, що адвокат Омелян Олександр Олександрович представляє інтереси позивача по аналогічним справам, де відповідачем є також АТ "НАЕК "Енергоатом" (справи №908/1912/24, №908/1915/24, №908/1910/24, №908/1911/24), тобто вказана робота є однотипною, тож вартість витрат на правничу допомогу в сумі 7 000,00 грн у справі №908/1913/24 є значно завищеною та підлягала зменшенню при прийнятті відповідного рішення про розподіл судових витрат.

22. Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

23. Відзив мотивований таким:

- не знаходять свого підтвердження доводи відповідача, викладені в касаційній скарзі, а саме "Таким чином Позивач з 03.02.2022 не мав права здійснювати постачання товару на окуповану територію, а Відповідач, в свою чергу, оплачувати вказаний товар.". Як вже зазначалось, товар було поставлено до кризового центру ВП ЗАЕС, розташованого в місті Запоріжжя, який не окуповано російськими військами;

- згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою N58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див., серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", пункти 79 і 112 відповідно). Відповідно до статті 123 ГПК судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

24. У відзиві на касаційну скаргу позивач також зазначає, що відповідно до договору про надання правової допомоги від 26.02.2026, витрати, пов`язані з одержанням професійної правничої допомоги (гонорару), становлять 7 000,00 грн та просить Суд стягнути вказану суму витрат з відповідача на свою користь.

Позиція Верховного Суду.

Щодо доводів про неврахування судами попередніх інстанцій правових позицій Верховного Суду, викладених у постановах від 07.03.2024 у справі №910/9680/23 та від 03.10.2025 у справі №908/1162/23.

25. Скаржник, посилаючись на висновки, викладені Верховним Судом у постановах від 07.03.2024 у справі №910/9680/23 та від 03.10.2025 у справі №908/1162/23, зазначає, що позивач з 03.02.2022 не мав права здійснювати постачання товару на окуповану територію, а відповідач, у свою чергу, оплачувати вказаний товар. З огляду на викладене відповідач вважає, що відсутні підстави для оплати товару, поставленого за видатковою накладною №3219 від 23.05.2022, яка була здійснена вже у період окупації м.Енергодар.

26. Проаналізувавши зміст постанов Верховного Суду від 07.03.2024 у справі №910/9680/23 та від 03.10.2025 №908/1162/23, колегія суддів установила, що у вказаних справах Суд доходив висновку про нікчемність правочинів з поставки товару відповідно до статті 13 Закону "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", на тій підставі, що товар було поставлено на окуповану територію.

27. Так, у постанові від 07.03.2024 у справі №910/9680/23 Верховний Суд виходив з такого:

"Відповідно до інформації Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у зазначений вище період часу місцезнаходженням відповідача була наступна адреса: Україна, 72312, Запорізька обл., місто Мелітополь, вулиця Університетська, будинок 11, офіс 26.

Судами на підставі даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань встановлено, що у спірний період часу місцезнаходження позивача було за адресою: Україна, 72312, Запорізька обл., місто Мелітополь, вулиця Університетська, будинок 11, офіс 26.

Згідно з постановою від 24.10.2019 № 2181 Регулятора ?Про видачу ліцензії з виробництва електричної енергії Товариству? місцем провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії позивача у справі є сонячна електростанція (дахова) будинків 15/6 та 15/7 по вулиці Дмитра Донцова у місті Мелітополь Запорізької області.

Також судами зазначено, що загальновідомим фактом, що не потребує окремого доказування у даному судовому дослідженні, є факт тимчасової окупації міста Мелітополь з 26.02.2022".

Тобто, у справі №910/9680/23 товар було вироблено на окупованій території і передано на цій же території покупцю.

28. У постанові від 03.10.2025 у справі №908/1162/23 Суд виходив з такого:

"Об`єднана палата, з врахуванням висновків викладених в пунктах 7.3 - 7.26 цієї постанови, вважає, що підставою для відмови в позову у цій справі, враховуючи положення статті 131 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", є заборона передачі електроенергії відповідачу, оскільки факт тимчасової окупації міста Мелітополь є загальновідомим фактом, що не потребує окремого доказування у даному судовому провадженні.

Водночас Верховний Суд зауважує, що помилкове посилання суду апеляційної інстанції про неможливість відслідкувати, яка саме електрична енергія поставлялася на тимчасово окуповану територію з посиланням на лист Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 21.04.2023 № 4316/20.5/7-23, не надання позивачем достатніх доказів про поставку ним електричної енергії на тимчасово окуповану територію як одну з підстав для відмови в позові не призвело до неправильного вирішення спору, оскільки хоча спочатку апеляційний суд вказав про ці обставини як підставу про відмову в позові, проте в підсумку мотивувальна частина оскаржуваної постанови містить обґрунтування про неможливість передання електроенергії на тимчасово окуповані території, що узгоджується з правовими висновками об`єднаної палати висловленими в цій постанові.".

Тобто у справі №908/1162/23 товар було поставлено на окуповану територію.

29. Разом з тим, як було встановлено судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору у справі №908/1913/24, товар за видатковою накладною №3219 від 23.05.2022 було поставлено не на окуповану територію міста Енергодар, а до кризового центру, який було розташовано в місті Запоріжжя (апеляційний суд помилково зазначив у тексті постанови місто Дніпро, що є очевидною опискою, оскільки відповідно до фактичних обставин справи такий кризовий центр функціонував у місті Запоріжжя).

30. З огляду на викладене колегія суддів вважає безпідставними посилання скаржника на неврахування судами висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 07.03.2024 у справі №910/9680/23 та від 03.10.2025 №908/1162/23, оскільки під час вирішення спору у справі №908/1913/24 суди не встановили факту поставки товару на окуповану територію, як правової підстави для застосування Закону "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території".

Щодо доводів про неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 02.03.2023 у справі №909/595/21 стосовно застосування статей 629 664 ЦК.

31. У касаційній скарзі АТ "НАЕК "Енергоатом" цитує наступні пункти з постанови Верховного Суду від 02.03.2023 у справі №909/595/21:

"7.13.Суд у розгляді даного спору виходить з того, що під предметом договору цивільно-правова теорія розуміє необхідні за цим договором дії, що призводять до бажаного для сторін результату, тобто такий результат визначає, про що саме домовилися сторони.

7.14.Правова природа договору визначається з огляду на його зміст (а не назву договору). З`ясовуючи зміст правовідносин сторін договору, суди мають виходити з умов договору, його буквального та логічного змісту, з намірів сторін саме того договору, з приводу якого виник спір, а також із того, що сторони правовідносин мають діяти добросовісно. Близька за змістом правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 17.01.2019 у справі №923/241/18, від 21.05.2019 у справі №925/550/18, від 19.06.2019 у справі №923/496/18, від 12.08.2021 у справі №910/7914/20, від 21.10.2021 у справі №908/3027/20.

7.15.У постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.01.2019 у справі №355/385/17 зазначено, що тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто, з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Отже, у разі обґрунтування заявленого позову посиланням на договірні відносини, розглядаючи спір, господарський суд перш за все має встановити правову природу договору з урахуванням якої визначити зміст спірних правовідносин, їх нормативне регулювання з наступним встановленням обсягу прав та обов`язків і моменту виникнення зобов`язання…

7.25.Згідно з пунктом 2 частини першої та частиною третьою статті 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент, зокрема, надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування….

7.28.При цьому суди встановили, що такому обов`язку передує вчинення певних дій сторін договору, зокрема: зі сторони продавця належне повідомлення покупця про готовність цього товару до отримання, шляхом повідомлення не пізніше ніж за 3 доби до передачі товару (пункт 3.9 Договору); зі сторони покупця вчинення дій щодо оплати 100% його вартості (пункт 3.12 Договору) протягом 5-ти робочих днів з дати отримання рахунка до сплати (пункт 2.2 Договору).".

32. Скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій під час прийняття рішень у справі №908/1913/24 встановили факт відсутності додаткової угоди щодо зміни місця постачання товару, визначивши в той самий час, що постачальник належним чином виконав свої зобов`язання, та їм кореспондує обов`язок покупця сплатити вартість отриманого товару, в тому числі і того, який був поставлений на умовах, які не зафіксовані сторонами договору. Таким чином, враховуючи відсутність домовленості сторін щодо зміни місця поставки запчастин за накладною від 23.05.2022 №3219 на суму 143 476,32 грн, суди допустили порушення в застосуванні норм права, ухваливши рішення без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

33. Колегія суддів вважає безпідставним посилання скаржника на наведені пункти постанови Верховного Суду, оскільки такі пункти стосуються питання щодо того чи виник у продавця обов`язок передати товар покупцеві, за обставин, коли останній не виконав свого кореспондуючого обов`язку з попередньої оплати товару та заявив вимогу про необхідність виконання договору в натурі після закінчення строку його дії. Водночас таке питання не поставало перед судами під час вирішення спору у справі №908/1913/24, а обставини цієї справи є відмінними від тих, що мали місце у справі №909/595/21.

34. Крім того, обставини поставки позивачем товару за іншим місцем, ніж було визначено в договорі, без попередньої зміни сторонами відповідних умов договору, могли бути підставою для неприйняття товару відповідачем. Однак фактичне прийняття товару АТ "НАЕК "Енергоатом", поставленого ТОВ "СП ТАТА ГРУП" на іншу адресу, є підставою для виникнення у відповідача обов`язку з оплати такого товару.

Щодо доводів про неврахування апеляційним судом висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19.

35. Скаржник вважає, що вирішуючи питання розподілу витрат на правничу допомогу, апеляційний суд не врахував висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

36. Колегія суддів зазначає, що наведені висновки Верховного Суду лише підтверджують необхідність судам, у кожному випадку вирішення питання про відшкодування витрат на правничу допомогу, перевіряти розумність та обґрунтованість заявлених до стягнення сум. Водночас це не означає, що у всіх випадках суд має частково задовольняти заяву про відшкодування витрат на правову допомогу, навіть у разі, коли дійде висновку, що вся сума витрат, про відшкодування яких зазначає сторона, є обґрунтованою.

37. При вирішенні питання про відшкодування витрат на правову допомогу, понесену в суді апеляційної інстанції під час розгляду справи №908/1913/24, апеляційний суд врахував наведену скаржником правову позицію Верховного Суду та не застосовував підходу до розподілу витрат на правничу допомогу, який би не відповідав наведеним висновкам.

38. Водночас, здійснивши аналіз матеріалів справи і доказів понесення витрат позивача на правничу допомогу, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заявлена позивачем до відшкодування сума у розмірі 7 000,00 грн відповідає наведеним критеріям, а її стягнення є обґрунтованим.

39. Отже, доводи скаржника про неврахування апеляційним судом висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19, не підтвердилися.

Щодо відшкодування витрат на правничу допомогу, понесених при касаційному перегляді справи.

40. Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

41. Право особи на отримання правової допомоги під час розгляду справи господарськими судами гарантоване у статті 131-2 Конституції України, статті 16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), відповідних нормах Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

42. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 зазначеного Кодексу).

43. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

44. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК).

45. Згідно із статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

46. Відповідно до частин першої, другої статті 126 ГПК витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

47. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК).

48. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 цього Кодексу).

49. Витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у встановленому Законом "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" порядку.

50. За змістом статті 1 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

51. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

52. Таким чином, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, необхідно враховувати, зокрема, встановлений в самому договорі розмір та/або порядок обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

53. Суд установив, що 26.02.2026 між адвокатом Омеляном Олександром Олександровичем, в подальшому "Адвокат", та ТОВ "СП ТАТА ГРУП", що іменується в подальшому "Замовник", в особі директора Кобилко Павла Олександровича, укладено договір про надання правничих (юридичних) послуг (далі - договір), згідно з пунктами 1.1-1.2 якого Адвокат виконує роботи / надає послуги, вказані в пункті 1.2 цього договору. Замовник доручає, а Адвокат зобов`язується вчинити від імені та за рахунок Замовника такі юридичні дії: представляти права та законні інтереси Замовника в судах апеляційної інстанцій, здійснювати професійну діяльність згідно з умовами цього договору з усіма правами адвоката, які передбачені законодавством України, у зв`язку з участю Замовника у господарській справі №908/1913/24, розгляд якої проводить: Касаційний господарський суд.

54. Відповідно до пункту 4.2 договору усього гонорар Адвокату складає: 7 000 (сім тисяч) грн 00 коп.

55. За змістом пункту 5.1 договору він набирає чинності з дати його укладення, зазначеної на першій сторінці договору, та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

56. За змістом детального опису робіт (наданих послуг) від 27.02.2026 Замовник, ТОВ "СП ТАТА ГРУП", в особі директора підприємства Кобилко Павла Олександровича, з одного боку і Виконавець, адвокат Омелян Олександр Олександрович, з іншого боку склали детальний опис робіт (наданих послуг) про те, що Адвокат надав, а Замовник прийняв наступні види правової допомоги за договором про надання правової допомоги від 26.02.2026, що пов`язані із розглядом справи у суді касаційної інстанції - Касаційний господарський суд справа №908/1913/24:

1. Послуги адвоката (попередня консультація щодо вивчення касаційної скарги та правовий аналіз матеріалів справи) 1 година вартістю 1 000 грн.;

2. Послуги адвоката (підготовка та подання відзиву на касаційну скаргу до Касаційного господарського суду) 4 (год) вартістю 1 500,00 грн, всього 6 000,00 грн.

Тобто, на загальну суму 7 000 грн.

57. Отже, детальний опис робіт (наданих послуг) фактично є актом наданих послуг.

58. Матеріалами справи підтверджується надання позивачу правової допомоги і складання процесуальних документів у справі в суді касаційної інстанції адвокатом Омеляном Олександром Олександровичем згідно з ордером серії АЕ №1458460 від 27.02.2026, свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю №2342 від 18.07.2011.

59. Перевіривши надані ТОВ "СП ТАТА ГРУП" докази понесення витрат на правничу допомогу в суді касаційної інстанції, колегія суддів доходить висновку, що позивач довів фактичне надання йому зазначених послуг та надав відповідні докази з дотриманням строку, встановленого частиною восьмою статті 129 ГПК.

60. Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

61. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20).

62. У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час та є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

63. Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції.

64. Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04, рішення від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95), від 26.02.2015 у справі "Двойних проти України" (пункт 80).

65. Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia, заява №58442/00) зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

66. Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

67. Разом з тим, за змістом частини четвертої статті 126 ГПК розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

68. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК).

69. Разом з тим, у частині п`ятій статті 129 ГПК визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

70. Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

71. Дослідивши надані ТОВ "СП ТАТА ГРУП" докази, оцінивши його витрати з урахуванням усіх аспектів справи, беручи до уваги складність юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг наданих представником позивача послуг з надання правничої допомоги, враховуючи, що відзив на касаційну скаргу не містить спростувань доводів відповідача про неврахування судами правових позицій Верховного Суду, викладених у постановах від 02.03.2023 у справі №909/595/21, від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19, що правова позиція ТОВ "СП ТАТА ГРУП" вже була сформована до касаційного розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку, що розмір заявлених ТОВ "СП ТАТА ГРУП" витрат на професійну правничу допомогу, який є співмірним з критеріями обґрунтованості, розумності та співмірності, що визначені статтями 126 129 ГПК, складає 3 000 грн.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги та розподіл судових витрат.

72. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

73. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 309 ГПК).

74. Ураховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не отримали свого підтвердження під час касаційного провадження, у зв`язку з чим немає підстав для задоволення касаційної скарги.

75. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1.Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" залишити без задоволення.

2.Постанову від 22.12.2025 та додаткову постанову від 21.01.2026 Центрального апеляційного господарського суду, рішення Господарського суду Запорізької області від 07.11.2024 в частині стягнення з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" вартості товару на суму 143 476,32 грн у справі №908/1913/24 залишити без змін.

3.Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "СП ТАТА ГРУП" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з касаційним переглядом справи №908/1913/24 задовольнити частково.

4.Стягнути з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, код ЄДРПОУ 24584661) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СП ТАТА ГРУП" (49000, м. Дніпро, вул. Караваєва, буд. 39, код ЄДРПОУ 40257391) 3 000 (три тисячі) грн витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції.

5.Доручити Господарському суду Запорізької області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Бакуліна

Судді О.Р. Кібенко

В.І. Студенець